Текст написано у співавторстві з Олександром Крутієм, адвокатом, старшим партнером Smart Solutions Law Group

Чинним законодавством України передбачена кримінальна відповідальність за незаконне використання авторських та суміжних прав. Така відповідальність поширюється і на випадки інтернет-піратства. Протягом багатьох років між правовласниками та піратами точиться запекла боротьба. Якщо раніше це була боротьба лише двох супротивників, то з недавнього часу ситуація докорінно змінилась.

26 квітня 2017 року до Кримінального кодексу України було внесено зміни. Законодавцем було визначено, що фінансування незаконного відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само фінансування незаконного відтворення, розповсюдження, виконання, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконного тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, камкордингу, кардшейрінгу або іншого умисного порушення авторського права і суміжних прав є кримінально караним діянням, за яке передбачено відповідальність до 6 років позбавлення волі.

У першу чергу такі законодавчі зміни стосуються рекламодавців та їхніх агентів. Адже саме рекламодавці є джерелом збагачення для інтернет-піратів. Рекламодавці і володільці інтелектуальної власності завжди були друзями, адже завдяки інтелектуальній власності формувались великі аудиторії споживачів, що було зручно використувувати в якості рекламного майданчика. Це є взаємовигідна співпраця. Однак цю аудиторію за допомогою сучасних технологій почали використовувати зловмисники. Рекламодавці миттєво відреагували на новий продукт, при цьому нікого не цікавили питання законності дій інтернет-піратів. Головне, що вони забезпечували значну і активну аудиторію. Слід сказати, що пірати мають явну конкурентну перевагу, бо викравши контент у великої кількості авторів, вони утворили ефективний комунікаційний майданчик. І це абсолютно безкоштовно, звісно не враховуючи витрат на технічне забезпечення. У цій ситуації рекламодавці співчутливо розмовляли із правовласниками, але все частіше віддавали рекламні бюджети піратам.

Рекламодавці та інтернет-пірати корисні одне одному. Перші отримали крадену аудиторію, а другі – гроші. Адже відомо, що метою інтернет-пірата є не сам по собі контент, а увага великої кількості людей, яку можна продати рекламістам. Тому цілком логічно, що за наполяганням світового співтовариства до українського закону було внесено зміни.

Доволі просто спрогнозувати розвиток правозастосовчої практики в найближчий період. Боротись із інтернет-піратами складно, вони часто маскуються за численною кількістю віртуальних утворень та імен і часто справжній зловмисник перебуває за межами України. Але грошові кошти завжди залишають слід. Бюджети рекламних компаній – це офіційні платежі.

Теорія кримінального права розуміє під фінансуванням злочинної діяльності як пряме забезпечення злочинця грошима, так і допомога злочинцю у досягненні злочинного результату, шляхом укладення із ним угод. Прикладом таких угод є скупівля краденого чи торгівля із терористичними чи сепаратистськими утвореннями. Зараз в засобах масової інформації можна побачити чимало повідомлень про притягнення до відповідальності керівників підприємств, що торгують із терористами та іншими злочинними угрупуваннями.

Для кваліфікації такого злочину як фінансування інтернет-піратства важливим питанням є форма вини особи, що скоїла суспільно-небезпечне діяння. Іншими словами, як рекламодавець ставився до своїх дій. Чи усвідомлював він протиправність своєї діяльності та бажав настання негативних наслідків.

Звісно в сучасному світі відрізнити інтернет-пірата не просто. Велика кількість веб-сайтів є цілком респектабельними, мають представницькі офіси і вправних представників, та й ціна розміщення реклами на цих ресурсах є доволі великою. Отже ключовим тут буде, чи міг рекламодавець знати, що має справу із піратом? Давайте будемо чесні. Якщо сайт, на якому розміщається реклама, є зосередженням великої кількості новинок кіно та серіалів, що перебувають у прокаті, при цьому частина фільмів є сумнівної якості, то будь-яка доросла людина розуміє – це незаконне використання. Бо складно собі уявити правовласника, який під час прем’єрних показів і касових зборів віддав своє творіння для загального огляду на веб-сайті сумнівного походження. Більш того, на цьому сайті також демонструються найновіші надходження від усіх відомих авторів. Така концентрація на одному сайті різних правовласників, які часто є між собою конкурентами, не може не викликати підозр у правомірності використання контенту.

Під час публічних обговорень часто можна почути від представників рекламного ринку виправдання, що, мовляв, потрібно спочатку притягнути до відповідальності самого інтернет-пірата, засудити його, встановити його вину у судовому порядку, а лише потім чіплятись до рекламодавців. Мушу застерегти, відтепер це зовсім не так. В сучасних умовах правоохоронні органи будуть діяти у найпростіший спосіб і шукати того, кого реальніше притягти до відповідальності. Ця методика розслідування називається “розкручувати грошовий слід”. Отримавши заяву від правовласника слідчий починає переконуватись чи було використання авторського права правомірним. Це з’ясувати легко. Достатньо лише отримати належні свідчення від самого автора та його агентів і дистриб’ютерів. У національному законодавстві встановлено правові презумпції авторства та його захисту. Далі слідчий починає встановлювати особи злочинців. Звісно головну увагу правоохоронців привертають власники веб-сайтів, що створили можливість незаконного використання інтелектуальної власності. Але, як ми зазначали вище, встановити таких осіб дуже складно. Водночас фінансування інтернет-піратства є самостійним злочином, з власними обставинами та учасниками. Тут для слідчого усе простіше. Визначається конкретний рекламодавець, в якого запитують як і коли він давав рекламу та сплачував грошові кошти. Величезна кількість рекламодавців не працюють напряму із інтернет-майданчиками. Рекламні кампанії розробляються з урахуванням пакетних пропозиції сейлз-хаузів. У такому разі рекламодавцям не варто особливо побоюватись кримінальної відповідальності. Існують лише певні репутаційні ризики та організаційні незручності у вигляді допитів працівників та вилучення документів. Але співробітники рекламних агенцій будуть під пильним контролем правоохоронців. Адже саме ці організації формують рекламні пакети, вони мають угоди із конкретними веб-сайтами, здійснюють платежі, ведуть переговори, обмінюються кореспонденцією.

Слідчі органи наділені повноваженнями щодо ведення негласної оперативно-розшукової діяльності, шляхом зняття інформації з каналів зв’язку (прослуховування телефонів, пошти, електронних повідомлень), виявлення контактів, проведення виїмки та обшуків. В поле їх зору можуть потрапити як конкретні працівники сейлз-хаузу, так і представники рекламодавця, як дають вказівки на розміщення реклами на конкретному веб-сайті. Це може бути злочин вчинений групою осіб. Зрештою, який рекламодавець може поручитись, що працівники його підприємства не перебувають у злочинному зговорі із інтернет-піратами з метою отримати частку грошових коштів рекламного бюджету?

В близькому майбутньому нас чекає низька кримінальних справ щодо викриття інтернет-піратства. Такі справи будуть розслідуватись активно під тиском міжнародних організацій та вимог закордонних і вітчизняних правовласників. Передбачається, що реальний вплив це матиме саме на осіб, що причетні до фінансування незаконного використання авторських та суміжних прав.

У цих умовах рекламодавцям та їхнім агентам варто ретельніше перевіряти своїх контрагентів, передбачаючи в договорах застереження щодо неприпустимості розміщення рекламних замовлень на сайтах, щодо яких є претензії правовласників, або на сайтах, що очевидно містять піратський контент. Також рекламодавцям варто формувати власні blacklist чи whitelist рекламних майданчиків та переносити відповідальність щодо відносин із сайтами на конкретного виконавця (агенство, сейлз-хаус). Серед іншого варто запровадити звітність та моніторинг розміщення реклами і можливості відкликання рекламного продукту. Це допоможе уникнути репутаційних ризиків та втручання правоохоронних органів в щоденну роботу підприємства.

джерело http://nv.ua/ukr/opinion/osipov/realni-zagrozi-rinku-reklami-1363188.html