Гарно склали на папері, бо не знались на проблемі.

Саме завдяки начальнику управління охорони здоров’я Луцької міської ради Федору Кошелю я усвідомив, наскільки непродуманою та безперспективною є медична реформа, яка має прийти в Україну в переший день 2015 року. 

Федір Гнатович весь час говорить заголовками, як студент, який намагається скласти іспит з невідомого йому предмету. 

Довелось звернутись по консультацію до спеціалістів і розібратись в питанні. Не через надмірну цікавість, а тому, що в Луцьку й на Волині «реформа» протиправно почалась з першого січня 2013 року. 

Реформа повинна відбуватись виключно на підставі Закону України, що ухвалений парламентом. Такого Закону для Волині не існує. Така медична установа як Центр первинної медико-санітарної допомоги передбачений двома законами – один з них стосується виключно пілотних регіонів, а інший набуде чинності з 01.01.2015 року. 

Медична реформа на Волині – це звичайне свавілля і пряме порушення закону. 

Але давайте поглянемо в суть так званої «реформи».

Йдеться про створення трирівневої системи медичного обслуговування. За пару місяців, якщо вам стане зле, ви підете до сімейного лікаря. Підете не тому, що він друг вашої сім’ї, а тому що так «положать» зверху. 

Після розмови з цим лікарем ви можете піти додому, завітавши по дорозі в аптеку, а можете отримати направлення у вторинну (спеціалізовану) установу. 

Там з вами спілкуватимуться вузькі спеціалісти. Вони так само можуть завернути вас додому, а можуть відправити далі – в установу третинну (високоспеціалізовану). 

Після перебування в цій високоспеціалізованій установі ви можете повернутись до родичів і близьких. А можете не повернутись. В наш час теж не всі повертаються додому...

На перший погляд, немає до чого причепитись. Але тільки на перший. Чим керувались розробники реформи? Звісно чим - потребою оптимізації діагностично-лікувального процесу. А ще - потребою раціонального використання коштів. 

Тут розробників можна і похвалити. Але принагідно запитати – кого стосується реформа? Медичних чиновників? Лікарів? Пацієнтів? 

Хто виграє на цій оптимізації? Медичний та інший чиновник виграє? Виграє! Бо спрощується управління. Не буду на цьому зупинятись. Це мало цікавить пересічного українського громадянина. 

Лікарі виграють? Виграють! Звичайно, не в зарплаті. Тепер вони матимуть необмежену можливість звинувачувати у невиліковності або смерті пацієнта своїх колег, які працюють або рівнем вище, або рівнем нижче. 

Пацієнт виграє? Ні! Хіба що поталанить не захворіти, або мати знайомства в медичній сфері. 

Запропонована схема лікування розрахована не на людей. Вона може бути успішною в автосервісі, або для догляду за роботами чи кіборгами. 

Людина ж - значно складніша. Лікарі про це добре знають. Чиновники про це не думають. Людина – не машина, на відміну від машини вона може захворіти від нервового зриву, від поганого харчування, від фізичного знесилення і багато від чого іншого. 

Загалом можна визначити три основні сфери впливу на людину: екологія, соціальні негаразди, спадковість. Кожний з нас має різну спадковість, кожний по-різному реагує на соціальні негаразди, однаково нас нищить лише знищена нами природа. 

І ось з таким «букетом» ми приходимо до сімейного лікаря і все залежить від його кваліфікації, сумління, і навіть від його матеріальних статків. 

Почнемо зі статків. Хто платитиме за наше лікування? Страхової медицини ми не маємо, отже залишається сподіватись на державне фінансування або на свої грошові запаси. Про свої гроші говорити не будемо, кожен знає свій статок. Поговорімо про державні кошти. 

Первинну медичну допомогу оплачуватиме місцевий бюджет. Діюча бюджетна система, яку поки що не збираються змінювати, не сприяє щорічному збільшенню фінансування медицини. Навпаки, щороку витрати на медицину фактично зменшуються. 

Зарплатня медичних працівників мізерна, безкоштовних ліків немає, обладнання двадцятилітньої давнини. Навіть, якщо буде запроваджено страхову медицину, то страхові компанії однозначно не знайдуть спільної мови з трирівневою медициною, в якій важко знайти, того, хто зробив здорового хворим, а хворого – мертвим. З такою медициною будь-яка страхова компанія збанкрутує.

Але ви щаслива людина, бо ви маєте гроші і ви приходите до лікаря, який повинен знати все, або майже все. В наш час не помиляється тільки патологоанатом, але це після того «як», а не до того «як». 

Той, хто придумав вузьку спеціалізацію в медицині, був геніальною людиною. Дар цілителя дається одиницям, а в медичні інститути й університети приходять тисячі. Як природженого інженера навчити добре лікувати людей? Лише зробивши його вузьким спеціалістом. 

В США кожний практикуючий лікар має ліцензію тільки в конкретній медичній галузі. Але саме завдяки цьому він змушений постійно підвищувати свою кваліфікацію. Бо якщо страхова компанія визнає його таким, що зашкодив здоров’ю пацієнта і їх клієнта, то виженуть і змусять покрити всі видатки. А можуть і засудити, як лікаря Майкла Джексона. 

Відомо, що первинний рівень медицини навіть у згаданих мною США викликає величезні нарікання. А що казати про нас, із нашим фінансуванням по залишковому принципу?

Лікарі не дадуть збрехати: хвороба на початках не дуже себе і виказує. Ззовні одне, а насправді інше. Але сімейний лікар з певних причин, наприклад через відсутність спеціальних знань в певній галузі медицини, цього не помітив. А потім, за кілька місяців або років досвідчений лікар третього рівня скаже вашим родичам в коридорі, що якби хворобу виявили на початку, був-була б живою. 

Це те, що є й зараз. З дня запровадження «реформи» стане в рази гірше. І що з того, що ви маєте гроші? За логікою речей, в первинній медицині повинні працювати спеціалісти екстракласу. Це має бути ціла культура сімейного лікаря. Ці люди повинні мати дуже високу кваліфікацію, бездоганну репутацію, дуже солідну зарплатню, і дуже велику відповідальність за наслідки своєї роботи. 

Щоб підготувати таку категорію лікарів, потрібно не менше двадцяти років і нормальне фінансування. До прикладу в Луцьку сімейних лікарів, підготовлених нашвидкуруч на курсах тривалістю 6 місяців, лише 50% від запланованої за «реформою» потреби. Хіба можна вважати сімейним лікарем гінеколога чи кардіолога, який пройшов 6-тимісячні курси?

Сімейний лікар – це той, хто може повернути нам здоров’я і той, хто може забрати в нас життя. Не допоможуть справі ані заплановані в Законі індикатори якості роботи медичної установи, ані регіональні угоди з цією медичною установою.

На мою думку, метою медичної реформи має бути суттєве скорочення смертності та захворювань, а не реструктуризація медичної системи. Основним індикатором (показник відповідності результату запланованому) має бути суттєве зменшення смертності та захворюваності дітей, породіль, людей похилого віку.  

Медична система повинна складатись з лікувальних та профілактичних установ; контролю за якістю харчів, побутових речей, житла, робочих місць; медичної освіти; медичної науки; медичної просвіти.

Медична система повинна працювати на суспільство, на кожну конкретну людину, а не перетворювати їх на своїх заручників. Люди повинні це добре зрозуміти. 

Романюк, Кравчук, Кошель і деякі міські депутати приєднаються до сформованої громадської думки лише після того, як їм накаже або їх начальство або сила громади.